Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє

Дата: 09.12.2021 08:38

Кількість переглядів: 622

Як визначити базу для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування у разі, якщо у власності фізичної особи є декілька земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, кожна з яких не перевищує 2,0 гектара?

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що відповідно до п.п. «б» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості), що належить декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходиться (зареєстроване, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація).

Пункт 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначає базу для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування виходячи із конкретних об’єктів декларування.

Згідно з п. 7.2 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ для об’єктів декларування, визначених п.п. «б» – «е» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування визначається, зокрема, але не виключно, як:

витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;

вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів. Оцінка щодо об’єкта декларування проводиться відповідно до законодавства країни, де знаходиться такий актив. Вартість активів, визначена в іноземній валюті, відображається в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації у гривні за офіційним курсом національної валюти, встановленим Національним банком України станом на дату подання Декларації.

Пунктом 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання Декларації вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства.

До таких активів відноситься, зокрема, земельні ділянки, сукупний розмір яких по кожній окремій ділянці не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями (далі – Земельний кодекс).

Частиною першою ст. 121 Земельного кодексу визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара.

Положення пункту 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ застосовуються у разі невикористання фізичною особою права на подання Декларації.

Таким чином, у разі наявності в фізичної особи земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, придбаних за рахунок доходів, з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори, сукупний розмір яких перевищує 2,0 гектара, декларант самостійно приймає рішення щодо подання Декларації. При цьому, у разі подання Декларації базою для нарахування збору кожної окремої земельної ділянки є витрати декларанта на придбання (набуття)/оціночна вартість такої земельної ділянки, у сумі з яких не сплачено податки і збори.

Який алгоритм розрахунку податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку на суму витрат, понесених за навчання за наслідками звітного податкового року

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених ПКУ.

Порядок застосування податкової знижки визначений ст. 166 ПКУ.

Відповідно до п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.

Підпунктом 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ передбачено, що загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги (далі – ПСП) за її наявності (п. 164.6 ст. 164 ПКУ).

Враховуючи вищевикладене, алгоритм нарахування податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку на суму витрат, понесених за навчання, за наслідками звітного податкового року розраховується наступним чином:

• визначається база оподаткування шляхом зменшення річної суми нарахованої заробітної плати на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а також на суму ПСП за її наявності (інформацію щодо сум нарахованого загального річного оподатковуваного доходу, застосованих ПСП, утриманого податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) фізичні особи отримують у вигляді довідки про доходи від свого роботодавця);

• на підставі підтверджувальних документів визначається сума (вартість) витрат платника податку – резидента, дозволених до включення до податкової знижки;

• розраховується сума ПДФО на яку зменшуються податкові зобов’язані у зв’язку з використанням права на податкову знижку:

• з суми ПДФО утриманого (сплаченого) із заробітної плати за рік віднімаємо суму ПДФО, визначену як добуток бази оподаткування, зменшеної на суму понесених платником податку витрат на оплату за навчання, та ставки податку.

При цьому відповідно до п. 179.8 ст. 179 ПКУ сума, що має бути повернута, зараховується на банківський рахунок платника податку, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в податковій декларації про майновий стан і доходи протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

Право платника на податкову знижку 

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Податковим кодексом України (далі – Кодекс).

Право платника на податкову знижку визначено ст.166 Кодексу. До переліку витрат дозволених до включення до податкової знижки відноситься:

- сума коштів, сплачених на  користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення;

- частина сплачених процентів за іпотечним житловим кредитом, у порядку встановленому ст. 175 Кодексу;

- сума коштів або вартість майна перерахованих (переданих) у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, які відповідають умовам, встановленим п. 133.4 Кодексу,у розмірі, що не перевищує 4 відсотків суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

- сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення у сумах, граничний розмір яких встановлено п.п. 166.3.5 п. 166.3 ст. 166 Кодексу;

- оплата допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством,але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік;

- оплата державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита;

- сума коштів, сплачених у зв'язку з переобладнанням транспортного засобу що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива;

- сума коштів у вигляді орендної плати за договором оренди житла (квартири, будинку), оформленим відповідно до вимог чинного законодавства, фактично сплачених платником податку, який має статус внутрішньо переміщеної особи за умови дотримання вимог, встановлених п.п. 166.3.9 п. 166.3 ст. 166 Кодексу;

- сплата коштів на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом,у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.

Пунктом 166.4 ст. 166 Кодексу визначено обмеження щодо застосування податкової знижки:

податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті;

загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу;

якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Відповідно до п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).

Копії зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи (далі – декларація), а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом (п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 Кодексу).

Отже, для підтвердження права на податкову знижку платник податків повинен надати до декларації копії первинних документів, зокрема, але не виключно: платіжні та розрахункові документи (квитанції, платіжні доручення, прибуткові ордери тощо), договір на надання даної послуги (роботи, товару) (за наявності), документи, що дозволять ідентифікувати платника податків та членів сім’ї першого ступеня споріднення (якщо задекларовано право на податкову знижку по навчанню або страхуванню члена сім’ї першого ступеня споріднення).

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платники можуть подати декларацію в один із таких способів:

особисто або уповноваженою на це особою;

надіслати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, але не пізніше ніж за 5 днів до закінчення граничного строку подання декларації;

засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" (не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк подання декларації).

З метою підвищення рівня добровільності декларування доходів громадян, підвищення якості адміністрування ДПС запроваджено електронний сервіс в приватній частині «Електронного кабінету» «Податкова декларація про майновий стан і доходи» (ЕК для громадян/Податкова декларація про майновий стан і доходи), який надає можливість заповнення декларації та її надсилання до контролюючого органу в електронному вигляді.

Форма декларації та інструкція щодо її заповнення розміщена на офіційному вебпорталі ДПС у розділі «Фізичним особам» (https://tax.gov.ua/fizichnim-osobam/podannya-deklaratsii-pro-/forma-deklaratsii/) та «Декларування громадян» (https://tax.gov.ua/others/deklaruvannya-gromadyan).

Про ПРРО 

Заступник начальника Головного управління ДПС у Харківській області Олег Німий надав коментар та роз’яснив які дії необхідно зробити суб’єкту господарювання у разі виявлення несправностей ПРРО або його викрадення чи компрометації особистого ключа.

 Зокрема, посадовець розповів, що у разі виявлення несправностей ПРРО або його викрадення чи компрометації особистого ключа суб’єкт господарювання зобов’язаний протягом дня, в якому виявлено несправність, засобами Електронного кабінету або засобами телекомунікацій направити до контролюючого органу, виробника ПРРО та/або центру сервісного обслуговування (за наявності) Повідомлення про виявлення несправностей ПРРО за формою №2-ПРРО.

На період виходу з ладу ПРРО розрахункові операції не здійснюються до моменту усунення несправностей або підключення резервного РРО.

Після усунення несправностей суб’єкт господарювання подає заяву з позначкою «відновлення  роботи».

!!! Якщо така заява не надійшла протягом місяця, до Реєстру вноситься запис про скасування реєстрації ПРРО!!!

Податкова_інформує: щодо застосування РРО та ПРРО у 2022 році

Головне управління ДПС у Харківській області нагадує, що з 01 січня 2022 року значно розширюється коло суб’єктів господарювання (фізичних осіб – підприємців), які мають застосовувати реєстратори розрахункових операцій та/або  програмні реєстратори розрахункових операцій.

Звертаємо увагу на необхідність завчасної реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій у контролюючих органах з метою дотримання вимог чинного законодавства України.

З 01 січня 2022 року відповідно до пункту 61 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні Положення»  Податкового кодексу України реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій застосовуються платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізичними особами - підприємцями).

Як відкривається спеціальний рахунок у банку для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування?

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що згідно з п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування декларант має розмістити кошти в національній та іноземній валютах у готівковій формі та/або банківських металах на поточних рахунках із спеціальним режимом використання в банках України (далі – спеціальні рахунки) до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

Декларант з метою забезпечення виконання положень п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ звертається до банку для відкриття спеціального рахунку.

Банк забезпечує розміщення коштів у готівковій формі та/або банківських металах для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування на спеціальному рахунку після здійснення належної перевірки особи декларанта відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі – законодавство у сфері фінансового моніторингу).

Банк уживає заходів щодо встановлення джерел походження цих активів у випадках, передбачених законодавством у сфері фінансового моніторингу, після зарахування їх на спеціальний рахунок декларанта.

Постановою Правління Національного банку України від 05 серпня 2021 року № 83, яка набрала чинності 01 вересня 2021 року та діє до 01 вересня 2022 року, затверджено Положення про порядок відкриття та ведення поточних рахунків із спеціальним режимом використання в національній та іноземних валютах, банківських металах для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Положення № 83).

Пунктом 7 Положення № 83 встановлено, що банк відкриває спеціальний рахунок декларанту відповідно до вимог Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року № 56) із змінами (далі – Інструкція № 492), у порядку, установленому в п. 62 розд. V для фізичних осіб, та з обов’язковим дотриманням вимог п. 16 розд. I Інструкції № 492.

Декларант додатково до документів для відкриття спеціального рахунку подає анкету (додаток 1 до Положення № 83) та заяву (додаток 2 до Положення № 83).

Слід зазначити, що, анкета передбачає заповнення, зокрема, п. 14 відповідно до якого декларант повідомляє про джерела походження (одержання, набуття) активів, що декларуються, у тому числі:

1) активи, отримані від ведення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності;

2) активи, отримані у вигляді неоподатковуваних доходів;

3) активи, отримані у вигляді подарунку;

4) інші джерела походження (одержання, набуття) активів, що декларуються (зазначити які саме).

Водночас, підписуючи заяву, декларант повідомляє, що об’єкт декларування не належить до:

1. Активів фізичної особи, одержаних (набутих) декларантом унаслідок вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, крім кримінальних правопорушень або інших порушень законодавства, пов’язаних із:

1) ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);

2) ухиленням від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;