БАРБАШИН АНТОН СЕРГІЙОВИЧ (31.10.1984 – 11.10.2023)
Антон Сергійович Барбашин народився
31 жовтня 1984 року в Харкові. Він був людиною світла, чия усмішка завжди дарувала надію, а відданість родині та Батьківщині стала головним сенсом його життя. Зростаючи в Харкові, Антон був спокійним, відкритим та доброзичливим хлопчиком. Навчався у Харківській школі №141 (1991–2001 рр.). Його улюбленими предметами були фізкультура, математика та історія. Змалечку Антон любив спорт і відвідував секцію боротьби — не лише заради фізичної сили, а щоб мати змогу захистити своїх близьких. У колі друзів він завжди був «своєю» людиною, на яку можна покластися.
Після школи Антон вступив до Харківського коледжу будівництва та архітектури, де здобув спеціальність бухгалтера. Він мріяв про вищу освіту, але доля внесла свої корективи: передчасна смерть батька змусила юнака взяти на себе чоловічі обов'язки та стати опорою для матері й молодшої сестри.
До початку повномасштабного вторгнення Антон працював у сфері торгівлі та закупівель. Колеги згадують його як відповідального професіонала, «майстра на всі руки», який міг налаштувати техніку та вирішити будь-яку складну проблему.
Найвищою цінністю для Антона завжди була сім’я. Разом із дружиною Оленою вони виховували сина Артема та доньку Анну. Антон мріяв про мир у вільній Україні та про те, як виростить сина справжнім чоловіком. Його життєвим кредо була фраза з мультфільму: «Посміхаємось і махаємо», що відображало його незламний оптимізм навіть у найважчі часи.
У жовтні 2022 року Антон отримав повістку і, не вагаючись, став на захист рідної землі. З грудня 2022 року він був зарахований до лав Національної гвардії України (військова частина №3005, 5-та Слобожанська бригада «СКІФ»). Служив на посаді старшого стрільця-радіотелефоніста, позивний «Антошин». Його бойовий шлях пройшов через найгарячіші точки: Серебрянський ліс під Кремінною та Бахмутський напрямок. До побратимів він ставився як до рідних братів, а до служби — як до святого обов’язку захистити свій дім. У найважчі хвилини на фронті його зігрівала ложка, яку подарував син — символ того дому, за який він боровся.
Остання розмова з рідними відбулася 10 жовтня 2023 року. Антон, як завжди, заспокоював дружину та маму, обіцяв обов’язково повернутися.
11 жовтня 2023 року поблизу села Кліщіївка Донецької області під час виходу на позиції група потрапила під мінометний обстріл. Антон дістав осколкове поранення, несумісне з життям. За особисту мужність і самовіддані дії Антон Барбашин нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
«Він був як промінь сонця у похмурий день, що наповнював наше життя теплом і радістю. Людина, яку неможливо забути ніколи...», — так кажуть про нього рідні.
Герої не вмирають, доки живе пам'ять про них! Вічна пам'ять Герою!
Інформацію підготував колектив КЗ «Малороганський ліцей Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області».
