УС ВОЛОДИМИР ВАЛЕРІЙОВИЧ (13.05.1983 – 01.11.2023)
Ус Володимир Валерійович народився 13 травня 1983 року в селі Мала Рогань Харківського району Харківської області у родині Ус Ірини Валентинівни та Валерія Івановича. Володимир - молодший син у родині.
Дитинство героя пройшло у рідному селі. Ріс допитливим, веселим і чуйним. Найбільше захоплювався різними видами техніки та полюбляв рибалити на мальовничих берегах річки Роганки. Навчався в Малороганській середній школі з 1990 по 1999 рік. У шкільні роки займався спортом, дуже любив грати у футбол, гарно навчався.
Після закінчення школи здобув фах електрогазозварника у Професійно - технічному училищі № 1 міста Харкова. Працював у НТП «Вертикаль». У професійному житті пишався своєю майстерністю електрогазозварника. У роботі був принципово вимогливим до себе і до оточуючих, таким його запам’ятали колеги.
Добродушний, веселий і працьовитий Володимир любив автомобілі, мріяв про власне житло. Найбільше цінував тепло родини та друзів. Разом із дружиною Ганною Миколаївною виховували двох доньок – Світлану та Вікторію.
Як патріот своєї країни 11 серпня 2022 року добровільно став на захист України. Служив рядовим солдатом, водієм в інженерних військах у військовій частині А 3283.
Брав участь у бойових діях у Харківській та Донецькій областях, зокрема в районі Бахмута. Завжди відповідально ставився до служби й побратимів. Востаннє був на зв’язку з родиною 30 жовтня 2023 року. Попередив, що 5 діб не буде на зв’язку: буде знаходитись на позиціях. Мав велике бажання приїхати додому, обійняти рідних і донечок. Загинув 1 листопада 2023 року в окопі від удару дрона-камікадзе.
«Хочеш зробити добре – зроби сам» - таким було життєве кредо Володимира.
Для рідних друзів, односельців і всіх, хто знав Уса Володимира Валерійовича, він назавжди залишиться в пам’яті героєм, патріотом, люблячим батьком, сином, чоловіком.
Вічна пам’ять і шана! Герої не вмирають!
Інформацію підготував колектив КЗ «Малороганський ліцей Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області»
